Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №182 "Ладушки"" Дніпровської міської ради

 





Театралізована діяльність

Театралізована діяльність в дошкільному закладі.

У будь-якому віці в казках можна відкрити щось таємне і хвилююче. Слухаючи їх у дитинстві, людина несвідомо накопичує цілий «банк життєвих ситуацій», тому дуже важливо, щоб усвідомлення «казкових уроків» починалося з раннього віку, з відповіді на запитання: «Чого нас вчить казка?»

Залучення до театру дітей дошкільного віку пов'язано в основному з виставами - казками. Враховується інтерес дітей до цього жанру, доступність дитячому сприйняттю, а також суспільне значення казки для морального і естетичного виховання дітей. Найбільш доцільною формою роботи у цьому напрямку вважається театралізована діяльність.

Виховні можливості театралізованої діяльності широкі. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а вміло поставлені питання змушують їх думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. З розумовим розвитком тісно пов'язана виразність реплік персонажів, непомітно активізується словник дитини, удосконалюється звукова культура її мови, її інтонаційний лад. Виконувана роль, вимовлені репліки ставлять малюка перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У нього поліпшується мова, її граматичний лад.

Можна стверджувати, що театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Це - конкретний, зримий результат. Але не менш важливо, театралізовані заняття розвивають емоційну сферу дитини, примушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються.

Театралізована діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність), але і висловлює своє власне ставлення до добра і зла. Улюблені герої стають зразками для наслідування і ототожнення. Саме здатність дитини до такої ідентифікації з улюбленим чином дозволяє педагогам через театралізовану діяльність справляти позитивний вплив на дітей.

Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати багато проблемних ситуацій опосередкованих від особи будь-якого персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість.

Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів.

 

Види театралізованої діяльності

Сприймання театрального видовища.

Під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем.

Підготовка театральної вистави.

При підготовці театральної вистави - глядач, актор, сценарист, д Театралізована гра.

У театралізованій грі вона - творець, актор, режисер.

Підготовка театральної вистави.

При підготовці театральної вистави - глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

Види театрів:

-настільний ляльковий театр (театр на плоскій картинці, театр іграшки (готова, саморобна);

-стендовий театр (фланелеграф, тіньовий);

-театр на руці (пальчиковий, картинки на руці, рукавички);

-верхові ляльки (на ложках);

-театр живої ляльки (театр з «живою лялькою», ростові, люди-ляльки, театр масок).

Однією з важливих складових театралізованої діяльності є театралізована гра. В багатьох дослідженнях театралізовані ігри класифікуються по способу реалізації сюжету:

1. Непредметні ігри (ігри-драматизації), в яких діти самі знаходяться в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль.

2. Предметні ігри (ігри-інсценізації), в яких діючими особами є визначені предмети (іграшки, ляльки лялькового настільного театру, пальчикового театру тощо).

У процесі створення театрального дійства діти навчаються в художній формі висловлювати почуття і думки і, тим самим, розкріпачують свою особистість. Використовуючи весь багатющий арсенал театральних засобів, вони одержують при цьому і чисто ігрову насолоду, що дозволяє глибоко закріпити отримані навички.

Синтетичний характер театралізованої діяльності дозволяє успішно вирішити багато освітньо-виховних завдань дошкільного закладу: виховати художній смак, розвинути творчий потенціал, сформувати стійкий інтерес до театрального мистецтва, що надалі визначить потребу кожної дитини звертатися до театру, як до джерела емоційного співпереживання, творчої співучасті.

Театр у дитячому садку навчить дитину бачити прекрасне в житті і в людях; зародить прагнення в ньому, самому нести в життя прекрасне і добре.


Кировчанка.ru - Форум * Просмотр темы - Мартовские цветочки 2010 НЕ УДАЛЯТЬ

Вплив музично – театрального мистецтва на формування особистості дитини.

Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного та театрального мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша дитині самостійна музично-театральна діяльність. Це музичні заняття, як провідна освітньо-виховна форма.

Під час проведення занять педагог приділяє велику увагу розвитку самостійності дітей, їхніх творчих здібностей, враховуючи при цьому індивідуальні особливості дитини. Але заняття тривають 15-30 хвилин, а в групі більше 20 дітей. Тому для всебічного розвитку мислення, уяви, так само важливі й інші форми роботи.

Однією з таких форм є організація мистецько-художньої діяльності дітей під час розваг і дозвілля малюків. Безумовно, що різноманітні музично-театральні розваги – це не тільки втіха і радість для дітей. Це ще й можливість колективного переживання художніх явищ, розвиток пізнавальних інтересів, набуття естетичного досвіду, емоційне задоволення.

Досить пригадати день музичної, театральної, чи лялькової вистави у дитячому садку. Це завжди особлива “ урочисто-збуджена” атмосфера, як серед дітей, так і дорослих. Обличчя дітей усміхнені, в очах вогники задоволення І непідробна радість. Чи не є ці прояви зацікавленості яскравими проявами любові дітей до театру. Музично-театральне мистецтво близьке і зрозуміле кожній дитині, адже основою його являється гра, найголовніша річ для малюка.

Театральне дійство, чи музична казка, лялькова вистава чи інсценізована сюжетна гра – це перш за все для дитини свято, нехай маленьке, але свято з посмішками, оплесками і гарним настроєм.

По-друге, театральне дійство – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення психічних процесів ( пам‘яті, уяви, мислення). Розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, театр – це усвідомлення власного “Я” та можливість самовираження особистості. Під час гри маленькі актори формують моральні якості, долають недоліки: сором‘язливим – гра дає можливість зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе; невгамовним та неорганізованим – навчитися витримки.

І ще один важливий аспект – це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі вплив музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, духовну енергію народу.

Говорячи про місце музично-театральної діяльності в дошкільному віці, слід відмітити, що ця діяльність має вплив на різні сторони розвитку дітей дошкільного віку.

Емоційний розвиток. Музично-театралізоване дійство несе в собі багатий потенціал для сприяння емоційного розвитку. Побачене і пережите дитиною завжди викликає сильні емоції, що стає предметом обговорення з однолітками та дорослими. А це в свою чергу стимулює дітей до вигадування власних ситуацій, їх самостійне розв‘язання.

Соціальний розвиток. Музично-драматичне мистецтво – це могутній інструмент для стимулювання соціального розвитку. Група дітей може спільно занурюватись у театрально-музичне мистецтво (пісні, танці, репризи) й прекрасно проводити час разом. Такі групові заняття або ігри є надзвичайно ефективним засобом для залучення тих дітей, які в іншому випадку просто спостерігали б з боку.

Мовленнєвий розвиток. Те що і музика, і театр являється стимулами в розвитку мови абсолютно не приходиться сумніватись. Будь-яка мова є ритмічною і мелодійною. Діти мають можливість безпосередньо гратись зі словами ритмічним і мелодичним чином. Музика допомагає дітям розширювати повноту звучання мови, поповнювати словниковий запас. Мелодія сприяє запам‘ятовуванню, отже, дитина запам‘ятовуватиме фрази пісні, які дещо складніші, аніж її природна мова. Драматургічні репризи, діалоги вчать дітей спілкуванню літературною мовою.

Інтелектуальний розвиток. Музично-театральне мистецтво можна використовувати для стимулювання понять дітей. Поняття “такий самий” – “відмінний”, “добре” – “погано” – можуть вводитись в сюжетну лінію сценарію. Робота над пластичним вирішенням образів героїв вистави поєднують у собі міміку, жести, задіюється все тіло дитини. А це все в свою чергу, надає кінестетичної осмисленості всім рухам дитини у навколишньому просторі.

Створення музично-театралізованої вистави, процес надзвичайно трудомісткий і досить тривалий.

 

Народна казка – джерело розвитку дитячої творчості.


Українські народні казки (CD диск)

Нод 1мл группа летний период - Электронные учебники

Аналізуючи досвід роботи музичних керівників дошкільних закладів у роботі над театралізованими дійствами слід відмітити, що найбільш подобається працювати над народними казками.

“... Казка і дитина щось таке споріднене, вони так одне з одним зрослися, що якби педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати. Вона там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму...” (Софія Русова).

“ Без казки, без гри, уяви дитина не може жити... Казка _ це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови.” (Василь Сухомлинський).

Упевнена, що народна казка – це те джерело дитячої думки, значення якого важко або неможливо перебільшити. Казки дають багаті знання про природу, рослинний та тваринний світ, людей, допомагають фантазувати, тренують уважність, спостережливість, вчать добру, любові, виховують моральні якості дитини, даючи їй поняття про добро та зло, моральність та аморальність вчинків, У казках зібрані цілісні життєві програми. Наслідуючи які дитяча свідомість набуває незамінних чинників життєздатності. А казка покладена на народні мелодії, втілена в життя через декорації, костюми, гру друзів-однолітків, впливає на свідомість дітей на емоційно-психологічному рівні. Ставлення до героїв казки, які діють ось тут поряд з маленьким глядачем, формує над свідомість дитини, а звідси випливає і формування комплексу життєвих цілей та ідеалів. Дитина вчиться вищим формам мислення – абстракції, алегорії, за допомогою метафор, збагачує мову, розуміє натяк, дотеп. Дитина у простій, доступній формі починає розуміти красу слова, його силу, значення. Вчиться любити рідну мову, культуру, бережливо ставиться до всього живого на землі. Казки доступні дітям уже з раннього віку, як за умов родинного виховання, так і в садку. Казка є духовною ланкою між сім‘єю та дитячим садком і навпаки.

 

Варто підкреслити, що неабиякий вплив тут має музична палітра казки, адже відомо, що музика несе в собі підвищену сенсорну, емоційну чутливість по відношенню до людей, а в даному випадку героїв казки. Музика не дає конкретних знань, але вона формує на рівні півсвідомості позитивне чи негативне ставлення до тих чи інших подій, особистостей.

Через казку ми маємо можливість формувати оптимістичне ставлення дітей до життя, що стає таким актуальним в нашому сьогоденні. Казка – це завжди перемога добра над злом, мудрості на тупістю, правди над кривдою. І ось тут, потрібно підійти до практичної сторони у роботі над музично-театралізованим дійством.

Саме в момент, коли творчий задум починає втілюватись в життя, постає питання яким чином організувати навчальний процес дітей, щоб в результаті без надмірних зусиль з боку дітей, вийшла красива, добра і зворушлива казка. Таким виходом може слугувати організація сюжетної гри-драматизації з невеликою підгрупою дітей. Чому ж саме драматизована гра?

Музична драматизована гра – основа музично-драматичного дійства.

Ігри були й є своєрідною школою фізичного і духовного гарту, пізнання власних нахилів, засвоєння етичних засад, навичок орієнтації у довкіллі. В органічному поєднанні з танком, піснею, акторством ігри розвивають уяву й здібності дитини, тренують її увагу, пам‘ять, кмітливість і спритність. Ігри стають джерелом натхнення, пробуджують потребу до дії й мобілізують внутрішні сили, зумовлюють доброчинні мотиви творчої діяльності, вчать жити за певними правилами, рахуватися з думками інших, привчають до життєдіяльності в суспільстві, викликають естетичну насолоду, створюють добрий настрій.

Ознайомлюючи вихованців із змістом драматизовано гри, яскраво і точно потрібно розповісти, а інколи, і показати розвиток сюжету, дії персонажів, потім підкріпити це слуханням музики і, нарешті, запропонувати їм погратися.

Сюжетна розповідь цінна тим, що завжди захоплює дітей, спонукає до діяльності відтворюючи уяву дитини в певній ситуації і на основі музики. У грі вона емоційно вибирає рухи, відповідні розвитку музично-драматичного образу. Потрібно бути уважним до того як вживається дитина в образ, як орієнтується в просторі, ні в якому разі не переривати гру, якщо навіть діти виконують дії не точно. Варто дати змогу їм закінчити гру, а потім робити відповідні вказівки. Рухи і дії, які не вдаються дитині, розучуються індивідуально.

Показувати дошкільнятам рухи сюжетної гри часто буває необхідно, але потрібно пам‘ятати, що давати трафаретний, єдиний для всіх образ, не можна, щоб не знижувати творчу активність дитини. Працюючи з дітьми середнього віку необхідно показувати кілька приблизних зразків у виконанні рухів на одну й ту саму музичну тему і запропонувати дітям вибрати будь-який з них. Потім дати завдання подумати, як ще можна рухатись під цю музику, щоб було виразно і красиво, Так малюки навчаються відтворювати рухи звірів. У процесі подальшого розучування сюжетної гри керівник робить тактовні зауваження на фоні музики. Коли гра вивчена, діти виразно передають образи, узгоджуючи свої рухи з характером музики.

Як приклад використання драматизовано гри для дітей середньої групи під час театралізованого дійства, можна навести дві українські народні гри

“ Ой, чого ти метелику” та “ Питалися жабенята”. Не дивлячись на те, що ігри народні, вони прекрасно вплітаються в сценарій театралізованої вистави “Гарно в лісі восени” за мотивами казки В.Суттєва “Під грибком”.

У старшій групі гру вивчають за тією ж методикою: сюжетне оповідання - слухання музики – діяльність самих дітей. Драматизовано гра стає більш складнішою та розгорнутою, бо і сама вистава, до якої готуються діти, більш насичена як за музичним матеріалом так і за літературним текстом. Дитина не просто втілюється в образ, вона повинна емоційно і виразно передати характер свого героя.

Треба відмітити і наголосити на роль музики у грі-драматизації. Музика завжди залишається провідною. Вона доповнює і поглиблює сказане слово. Драматизовано гра – це місток до постановки мізансцен вистави. Діти, поступово, граючись, набувають акторської майстерності, оволодівають певним досвідом і навичками, які прекрасно втілюють і виставі.

Наступний момент, коли готові актори, готові декорації, реквізит, фонограми - це означає, що прийшов час, щоб цеглинка за цеглинкою скласти театралізоване дійство в одне ціле. І, як правило, коли вкладаєш в дітей душу, то результат буде обов‘язково гарним, адже Вашими помічниками будуть їх величність Музика і Театр.

 

Народна гра, музика, театральне мистецтво – це споконвічні геніальні вчителі і вихователі, тож час повернутись до цих незримих педагогів – розумних і лагідних, далекоглядних І передбачливих, від яких не почуєш жодного лихого слова або крику – тільки добро, всеохоплювальна усмішка з ясного, блакитного неба – радійте дітки, ростіть!

Хочеться відмітити позитивні сторони методу театралізації, як методу художньо-педагогічного. Адже завдяки театралізації ми маємо можливість розвивати творчі та інтелектуальні здібності дітей (артистичність, імпровізацію, здатність до перевтілення збагачення кругозору, самооцінка); вдосконалення координації рухів, жестів, пластики дитини та її міміки; розвивається виразність мовлення (ритм, дикція, інтонаційна виразність). Діти опановують діалогічне та монологічне мовлення. Виховання високих почуттів любові до Батьківщини, відчуття дітьми причетності до духовних скарбів свого народу (пісні, танцю, усної народної творчості), живий інтерес малюків до мистецтва театрального, музичного, художнього.


Уроках математики в початкових класах

Діти..., їх ігрища й розваги... Це особливий світ ще й досі не пізнаного, загадкового, як і весь духовний світ дитини. Не регламентований стереотип, що складається в нашій уяві під впливом численних офіційно рекомендованих бездушних “методичних розробок”. Своєрідний, напрочуд багатий і глибокий своїм дивним, закодованим змістом, світ ігор, світ музики і театру, де панують особливі, можливо найсправедливіші закони. Світ, що відкривається винятково тим, хто справді любить дітей, відчуває й цінить кожен порух молодої душі, вміє пройнятися її життям і відгукнутися. Бо для дітей життя – то насамперед гра